Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Ой, братцы, сейчас я вам расскажу одну историю, как я, наркоман-комик, купил классный дистиллят ТГК и устроил охраннику мортал комбат. Четыре годика назад, когда я был еще зеленым нарко-новичком, я попал на одну клевую тусовку, где все и вся было связано с закладками и начесами.
Я стоял с бумажкой в руках, на которой было написано: "Дистиллят ТГК, самый мощный в городе. Звоните по номеру ******". Надпись на бумажке была нарисована так, что словно она сама испарялась, создавая невероятное ощущение. Я не мог устоять перед соблазном, и зазвонил по указанному номеру.
Мне ответила резкая мужская голос, который сразу же привел меня в трепет. Оказалось, что этот голос принадлежал охраннику на тусовке, который занимался продажей закладок и всего такого. Он сказал мне, что дистиллят ТГК у него есть, но я должен пройти испытание, чтобы его купить.
Я подумал, "Ну, ладно, шоу должно продолжаться!" и согласился на испытание. Охранник пригласил меня на задний двор и достал грызло – своё лицо – от которого отгонял сопли.
Мы стояли лицом к лицу, похожие на двух бойцов из Мортал Комбат. Охранник смотрел на меня как на пиво после тренировки, а я чувствовал в себе дикий токсик, готовый взорваться в любую секунду.
Охранник сказал мне: "Ты думаешь, что можешь купить дистиллят ТГК? Покажи мне, на что ты способен!". И начались проклятые испытания. Я понял, что мне нужно было шарить в реальных боях, если я хочу купить этот чудо-извращение, так что я дал ему пинка в зад, и бой начался.
Мы с охранником сражались как сумасшедшие – били друг друга, переключаясь с комбинаций на комбинации. От его ударов я чувствовал дикую ломку, но это не останавливало меня. Я был наркоман-комик - я не боялся никого и ничего!
После долгой и кровопролитной схватки, я нанес последний удар, и охранник лег передо мной, побежденный. Я поднял свои кровавые кулаки вверх и крикнул: "Я победил! Я готов купить дистиллят ТГК!".
Охранник, еле дыша, улыбнулся и протянул мне бутылочку с дистиллятом. Я забрал ее и почувствовал, как в моих венах начал течь настоящий экстаз. Я поблагодарил охранника и отправился домой, чтобы испробовать свою новую нарко-находку.
Как только я добрался до дома, я приготовил мой испаритель и налил дистиллят ТГК в него. Я приложил его к губам и вдохнул эту благодать. Чувствовалось, что мои легкие наполнились сотнями маленьких нарко-эльфов, которые начали играть на флейтах и создавать невероятный симфонический оркестр в моей голове.
Братцы, этот дистиллят ТГК был настолько мощным, что я просто оставался без слов. Я ощущал каждую клеточку своего тела, каждую молекулу воздуха, каждую каплю пота. Это было просто невероятно!
Итак, братцы, вот история, как я купил дистиллят ТГК и устроил охраннику мортал комбат. Я был готов отдать свою последнюю биту, чтобы ощутить этот невероятный опыт. А теперь, если вы меня извините, я отправляюсь на следующую тусовку, чтобы пережить все это еще раз!